Ротонда та Луцьк Експрес – хто в якому ТОПі

Так давно не було свіжого випуску В ТОП-і!

А все тому, що просто не траплялися мені ситуації, якими я була вкрай обурена, незадоволена, та, що казати, зла настільки, щоб розповісти  своїм читачам.

До минулого вівторка.

Отож, яка саме локація мене «підштовхнула» до відновлення рубрики «В ТОПі», читаємо далі!

Цього тижня

НЕ В ТОПі – «РОТОНДА» BEACH CLUB

Я так давно там не була і спочатку було дуже приємно провести там ділову зустріч.

Аудиторія, що читає мій блог, розуміє, що словосполучення «ділова зустріч» означає обговорення низки важливих питань щоб досягнути обопільно вигідного рішення. І коли триває  діалог такого формату, ну не дуже приємно, що тебе щопять хвилин  відволікає питаннями та пропозиціями офіціант. А так, щоб точно сказати, то він їх водночас і боїться озвучувати… Здавалося б…

Але про це пізніше.

Я була дуже шокована після відвідування Ротонди Beach Club:

  • відсутність належного сервісу персоналу;
  • його низька професійна кваліфікація;
  • незнання меню та необізнаність щодо наявності страв, які пропонує меню;

А  про стовпець на в’їзді, що не працює та міфічної відсутності кнопки, яка дозволяє опустити це чудо техніки, взагалі потрібно було відео зняти!

А тепер, трохи детальніше, хоч і «по діагоналі», щоб не втомлювати  подробицями читача.

 Деяких страв, представлених у меню не було, це ви вже зрозуміли. Нарешті знайшли, що у них є, замовили три види брускетт.

 Те, що яйця-пашот були холодні, коли їх подали на стіл – це дрібниця, бо  циркова вистава була далі.

 Нам подали тарілку з замовленими брускеттами. Мій співрозмовник уточнив: «Ми замовили три види брускетт. Це все?». «Ні, це один, зараз принесу ще», — почули у відповідь хоча на великій тарілці лежали якраз тих три види!

 Ну невже офіціантка не бачить, що він подає?

 Як так, настільки не знати меню, щоб не продовжити презентацію страви, типу – ось один вид, ось інший, а ось і третій?!

 Ми злегка усміхнулись, усвідомивши некомпетентність працівника…, типу – ну ОК.

 Через 4 хвилини, вона підбігає, перепрошує і пояснює, що на тарілці всі три види.

 Боже! Та ми ж і самі це зрозуміли. Для чого перебивати розмову?!

 І взагалі склалось таке враження, що я прийшла на зустріч з офіціанткою. Настільки часто вона підходила, ставила абсолютно зайві запитання, намагалася прибрати тарілки зі  стравами…, і ще багато інших «проколів». Але найабсурдніше в цій ситуації було те, що офіціантка підходила часто, проте ні пропонувала нічого. Ні презентації, ні пропозиції  будь чого, чи то новинок, чи то іншої страви не було!

 Чого бігала – не знаю.

 Якщо вже так часто відволікала – то хоча б з ціллю збільшити чек, чи що.

 Врешті решт, до нашого столика спрямували  іншого працівника.

 Не буду далі вдаватися в подробиці. Як виявилось, там не лише офіціанти, там і адміністратор абсолютно ні в чому не орієнтується.

 …Так, ми мали нагоду поговорити з адміністраторкою про сам заклад, про Ротонду. Виявилось, що адміністратор уявлення не має, що в даної локації є як мінімум односторінковий сайт. «Ні, в нас сайту немає, ми тільки в інстаграм». – каже спеціаліст. А на запитання відносно афіші подій,  де її можна подивитися. Було прожована відповідь…, типу залежить від погоди. Дивіться в минулих публікаціях в інста.

 Люди, я про Новини запитую – до чого тут минулі публікації.

 Це лише перша частина Марлезонського балету (кнф. «Д’артаньян та три мушкетери»)

 Найцікавіше відбулося, коли ми почали виїжджати від даної чудової локації.

 При в’їзді, на дорозі в напрямку Ротонди, як виявилось пізніше, був стовп (на час нашого в’їзду) опущений до рівня асфальту.

 А от повернутися в місто, виявилось непросто. Мало того, що це диво техніки не працювало, згідно розміщеної поряд інструкції. Це потрібно було знайти якусь кнопочку, що його може опустити. А дана кнопочка, була настільки захована-зачарована, крутіше ніж голка, на кінці якої було життя Кощія Безсмертного.

 Це потрібно було знайти в Ротонді людину, що керувала цією кнопкою. Виявити, що насправді чи то такої людини, чи то міфічної кнопки не існує. Врешті решт, адміністраторка, яка дивилася в очі і стверджувала, що в неї цього інструменту немає, і вона уявлення не має, де він, напевно чи згадала, чи злякалася, чи я не знаю що, та пам’ять   раптово повернулася і вона знайшла цей витвір науки і техніки. Так авто змогло виїхати.

 Зі словами від адміністраторки «У вас 10 секунд, щоб проїхати», я отримала ще одне підтвердження наміру поділитися із вами, який же бардак зараз відбувається у РОТОНДІ.

Отож НЕ В ТОП-і цього тижня – BAECH CLUB «РОТОНДА».

 А також, коментар від редактора рубрики

 Iryna Ostrovska-Kots «В ТОП-і»:

 «І ще про обмежувач руху автівок поблизу зоопарку та Ротонди. Як то кажуть, вміли приготувати, а подати — ніяк не навчаться. Стовп є. Інструкція є. Дрібними буквами на світлому фоні, прочитати ніяк. Ну, ОК, поставили авто далі, ноги не вихитаються, а рух — це здоров’я. Тоді питання — навіщо ставити, писати? Ставити, щоб доріжками парку не їздили, це зрозуміло. Тоді просто посильте патрулювання в парку, заодно і грошей підзаробите))) А ще краще — у зручному місці облаштуйте парковку. У зручному! Бо з дворічною дитиною ще півгодини йти до місця призначення — ще той квест)))»

І ще одна історія.

Поділюся, кого я поставила в ТОП.

Історія розпочинається дуже не типово. І на початку можна подумати – ну ще одні….лузери. Хоча події розвивалися доволі цікаво.

Я поверталася із міста Умань. Три години в дорозі до Києва після відчитаного тренінгового дня. Можете уявити рівень мого енергетичного заряду. Стомлена просто вкрай!.

Квиток в перевізника «Луцьк Експрес» до Луцька я взяла заздалегідь на рейс о 23:00. В Київ, з огляду низки факторів потрапила раніше.

Підхожу до водія  уточнити чи можемо замінити наші квитки на раніший рейс, бо вільні місця  були.

Водій відправляє мене до «кабінки». До місцевого оператора.

Підхожу. Пояснюю ситуацію. Оператор, не підводячи очі – грає гру на телефоні і сидить «ВКонтакті» одночасно, відповідає – телефонуйте у центральний офіс.

«На моє фе, типу, а ви не можете це зробити – я знову чую відповідь: «Телефонуйте у  ЦО».

Ок, я ж так просто не піду, якщо навіть коли мені кажуть куди іти. Я (маючи контакти) все одно вимагаю від оператора телефон ЦО. Нехай попрацює , а не «втикає в цяцьки»!

Телефоную – поясню ситуацію, хочу поміняти квиток, а мене і в телефоні направляють до водія!

Отут я вже  не стримувалася, і оператор з ЦО почув багато нового і цікавого про свою роботу і рівень компетентності.

Хвилина часу і я вже сиджу в маршрутці, на зручному місці.

За дві хвилини, підбігає оператор з «Кабінки». Зі словами, ну що ви? Все добре? Квиток вам поміняли?

У відповідь чує моє: «Так! А ВИ ХАМ!»

«Я хам? Просто якби я вам міняв квиток, ви б повинні були доплатити ще плюс 50 гривень. А зателефонувавши до оператора в ЦО, ви цю суму економите.», — його відповідь.

… я пішла  ставити свою валізу в багажник. Із виразом обличчя…, ну не зовсім хам…., та зі словами: «То чому ж ви мені цього не озвучили?»

Далі була цікава розмова…, але це вже про інше.

Тож сьогодні, правдами та неправдами В ТОП-і найкращих автоперевізник «Луцьк Експрес»

Молодці!

Питання вирішено.

Емоційний баланс відновлено.

І 50 гривень зекономлено! 😉