«В ТОП-і» випуск 7: магазин «Жасмін», що на вул.Винниченка та Церква
Я підозрюю, що скоро в магазинах мене взагалі не будуть пускати далі порогу.
Або ж будуть реально намагатися показати «вищий пілотаж», щоб я ненароком НЕ розповіла про когось у себе «В ТОП-І», щонайменше як найгірших поточного тижня.
НЕ в ТОП сьогодні магазин «Жасмін», що на вул.Винниченка.
Ми всі Дівчата, такі дівчата!!! І багато хто зрозуміють мене зараз: на вулиці «вже майже Весна», чудовий настрій, завжди хочеться новенький комплект білизни.
От і я, повертаючись із зустрічі з натхненним настроем, вирішила завітати в магазин «Жасмін», що на вулиці Винниченка. Тим паче, що там анонсували нові цікаві колекції.
Заходжу. Пройшлась залою. Перебрала кілька вішачків з білизною. Однак, за ті чверть години, проки я блукала магазином, до мене ніхто з консультантів торгового залу НАВІТЬ НЕ ПРИВІТАВСЯ!!! Мистецтво продажів, майстерність комунікацій, ввічливість?, — ні, не чули!
Продавчинь було двоє. Вони активно обговорювали особисті питання. Які мені, як потенційному клієнту, абсолютно були не цікавими!
Звертаюсь до керівництва мережі:
-
Робіть щось з ними! Якщо вже ваш клієнт доторкнувся до товару – це вже просто гріх не продати!!!
-
Як варіант (на правах реклами), можете запросити мене і я проведу навчання, як ПОТРІБНО робити продажі в торговому залі).
-
Штрафні матеріальні санкції «аж плачуть» за цими мега гуру продажів, які працюють на вулиці Винниченка, в магазині «Жасмін».
А який був настрій потому…, «сумно, сумно аж закрай». Я так налаштувалася на два – три новеньких комплекти, а тут – новий сюжет для рубрики «В ТОП-і»… найгірших цього тижня.
Я ніколи не нав’язувала своє особисте віросповідання. Та не критикувала будь-яке інше. Кожна людина має право вибору. На вибір Віри в першу чергу. Я — прихожанка Кафедрального собору Святої Трійці. І сьогодні історія …з храму!
Так я говоритиму про ТОП найкращих.
Ситуація була дуже непроста. Ми ж як завжди: «як тривога – то до Бога». В моєму житті був досить важкий період з непростим психологічним станом. Відповіді я шукала і в друзів, і в лікарів, і в молитвах.
Отак і я прийшла до сповіді. З єдиною потребою очистити свою свідомість і сумління від того всього бруду, що завалив мене з вершечком.
Того дня таінство сповіді здійснював отець Микола. Прихожани собору дуже добре його знають. Він завжди відрізнявся від інших священників добротою, тонким почуттям гумору та якоюсь такою сильною Мотивацією!!!
Підходжу я до отця Миколи і чую: «О, моделі пішли…»
І цей такий легкий, невимушений жарт, мене струсонув, ніби відро холодної води в обличчя! Я вперше, за такий тривалий час просто посміхнулася. Посміхнулася – бо мені ЗАХОТІЛОСЯ посміхнутися. А не тому, що це моя робота.
І одразу, як осяяння: «Чого ниєш? Ти себе у дзеркалі бачила?! Ану підняла «свої улюблені девяносто» і пішла вперед!
Це так круто, що в таких місцях, де типу жарти непередбачені – ідуть слова від цього неймовірно надихаючого священника, ніби напряму від Бога!
Можливо, це звучить трохи незвично і навіть десь цинічно, але сьогодні саме ця історія В ТОП-І!
Редактор рубрики — Ірина Островська-Коц
Свежие комментарии